Проект “Робітники НЕ ВИДИМОЇ праці” Дани Косміної розповідає про ще не заархівовану історію заводу “Пресмаш”, одного з найпотужніших індустріальних об’єктів України в минулому.

На території “Пресмаш”, як і на інших подібних заводах, існує “кімната-музей історії заводу”, де представлено ключові події від його заснування у 1972 році. 

У пресмашівській кімнаті, відкриття якої схоже на відкриття гробниці через шар пилу, хронологія обривається ще на пізніх 90-х роках. Натомість від тих часів підприємство встигло пережити як і блискучі злети, так і безповоротні падіння. Проект досліджує різнобічні джерела, які продовжують і завершують вже існуючу експозицію у “кімнаті-музеї історії заводу”.

Окрім історії заводу як стратегічної одиниці, це також історія тисячі робітників та їх праці, яка сьогодні приречена на невидимість. Матеріальні продукти цієї праці відходять у забуття разом з гігантами промисловостей.

Натомість, зростаюче покоління, зачароване бентежною естетикою великомасштабних решток індустрій, сьогодні надає друге дихання цим закинутим приміщенням. Звуки техно вже не від верстатів, а від колонок наповнюють ангари, зміна новоприбулих працівників так само виснажливо довга, а ось продукти праці від матеріальних перейшли у форму духовних.

Тож з одного боку назва виставки рефлексує на історично-політичний аспект закинутих індустрій, а з іншого виявляє феномен нового техно-подиху. В обох цих випадках об’єднуючим фактором є сучасна НЕ ВИДИМІСТЬ праці.