Кажуть, що в художньому творі завжди є доля непроясненого, і що саме на цій території сутінок виникає родюча почва для нових інтерпретацій та сенсів. Кажуть, що іноді твір знає про митця_иню більше, ніж сам_а митець_иня про нього. А створений образ може виявитись сильнішим за того, хто його створив.
Часом не ясно, хто кого виношує – художник_ця роботу чи робота художника_цю, за ким закріплювати материнські чи батьківські права, хто має владу та хто керує, хто є об’єктом, а хто суб’єктом ситуації.
Часом у роботі митця_ині свідомий вибір тісно переплетений із майже тілесною необхідністю це робити.
Часом твір використовує тіло митця_ині як інструмент для власного створення, змушуючи покоритися.
Часом покора – це найгостріший прояв волі.
 
————
На виставці представлені вибрані роботи Марії Русінкевич за останні кілька років. Постійно працюючи з графікою, в якийсь момент Марія перестає малювати та звертається до інших медіа – відео, інсталяції. Через півтора роки паузи, повернувшись до паперу, художниця малює вже щось зовсім інше. Якусь нову форму біології з новими дійовими особами, холодними й нерухомими у пейзажах буденного.