Поки не пізно — бийся головою об лід!
Асортиментна кімната, Книгозбірня
26.11-09.12.2023

Діалог — це не лише розмова, де учасниці та учасники обмінюються упередженими переконаннями. Це відкритий, багаторівневий і багатоскладовий процес обміну та проявлення спільного або різного. Від того, чи ми зберігаємо цю складність чи спрощуємо її, залежить, чи буде діалог боротьбою чи танцем.

Виставка «Поки не пізно — бийся головою об лід!» — серія діалогів між франківськими мисткинями та митцями різних поколінь. У роботі над нею нам особливо цікаво поглянути на позавербальне поле діалогу. Вступивши в діалог про діалог, хочемо досягти стану динамічної рівноваги, максимально зменшивши кількість слів. Хочемо створити простір, де художниці та художники спілкуються через мистецтво, у процесі шукаючи відповіді на власні питання.

Імпульсом до цієї виставки стала суперечка навколо картини місцевого художника. Частина глядачів висловилися про її сексистський характер, інші ж — не прийняли цю позицію. Суперечка зайшла у глухий кут. Для нас це ще раз промовисто підкреслило необхідність такого діалогу. Для нас це промовило про різність форм діалогу: коли іноді ним є те, що можна інтерпретувати по-іншому.

Час диктує свої правила і впливає на всі сфери життя, зокрема на те, як ми комунікуємо одне з одним або ж відмовляємось від цієї комунікації. Повномасштабна війна виштовхнула на поверхню те, що було сховане на дні. Невпевненість, відчуття крихкості, переживання абсурду, безсенсовність, постійний виснажливий пошук «своїх» і «чужих» — те, що супроводжує нас з дня у день. І попри те, що «нормальне» минуле втрачене, а планувати майбутнє виглядає неможливою задачею сьогодні, залишається поле для того, що ми називаємо надією. Як і надією на краще, так і на перспективу діалогу, — що, можливо, пов’язане між собою.

Ця виставка є радше проміжним етапом у діалогах між мисткинями та митцями, для подальших роздумів і можливих колаборацій потрібний час. Попри це, уже зараз авторки й автори звертаються до вітальних тем, перетворюючи їх на опору та зброю для (само)захисту. Художниця Аня Потьомкіна повертає собі суб’єктність уві сні, який повторювався у її дитинстві. Для цього вона має заручитись допомогою войовничої дівчинки з фотографії — доньки Весели Найденової та Ярослава Яновського. Натомість погляд на роль чоловіка зараз звужений — він має бути безстрашним захисником. У фотографіях Анни-Зоряни Боднарук і Ярослава Яновського прослідковується вразливість людської натури — зокрема, чоловічої фігури. Спроба нащупати ґрунт у теперішньому, в якому ми застрягли, спроба зробити це задля руху вперед — це те, що відчувається в роботах представлених у виставці.

«Поки не пізно — бийся головою об лід!
Поки не темно — бийся головою об лід!
Пробивайся, вибивайся —
Ти побачиш прекрасний світ!
Короп — той навпаки, зануриться в глибини,
Втече на саме дно —
Та короп і служить для того,
щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше..
Але ж ти людина — тебе не впіймає ніхто.
Коропи — ті не такі.
Цілі століття повільно осідають
Їхні зграї, полохливі і темні, —
Вони віддаляються в протилежний бік —
Бач, наше століття давно поспішає вслід? —
Торкається плавником як рукою їхніх плавників
І втікає.. ти покинутий? — але ж ти людина —
Не відчаюйся — ти проб’єшся.
Поки не пізно — бийся головою об лід!
О прекрасний неозорий засніжений світ.»
Олег Лишега, «Пісня 551» (1970-ті роки)

***
Учасниці та учасники виставки:
Анна-Зоряна Боднарук — Ярослав Яновський
Олесь Базюк — Віталій Гоцанюк
Марія Русінкевич — Олег Лишега
Анна Потьомкіна — Весела Найденова feat. Світлана Няньо
Юрій Боринець — Антон Боринець
Іван Гаврилів

Кураторки: Олеся Саєнко, Зоряна Козак
Консультант(к)и: Антон Усанов, Альона Каравай
Координаторка продакшину: Марта Савіцька
Команда продакшину: Марія Фернюк, Марина Валова, Вадим Микулець
Піар та комунікації: Анастасія Кузьменко, Анастасія Калита, Вікторія Видиборець

***
Виставка відбувається в межах проєкту «Діалоги на периферії», що реалізується Асортиментною кімнатою за підтримки Стабілізаційного фонду культури і освіти Goethe-Institut e.v. Ukraine.

Фото з відкриття виставки: Тарас Теліщак
Фото експозиції: Олеся Саєнко