(Not)like a tourist
Туризм – це своєрідний вуайеризм.(с) Подорожуючи, ми підглядаємо за чужим життям через щілину своїх суджень про нього, але повністю двері не відкриваємо, насолоджуючись дистанцією.
Коли комфортну дистанцію/абстрагованість перетнуто – ми перестаємо бути туристами.
(Not)like a tourist – це виставка двох серій фоторобіт, створених в різний час двома різними фотографинями і в двох полярно різних місцях – Парижі та Каїрі.
Одна з причин поверхневості суджень про місто – це короткий термін перебування в ньому. Два тижні – середньостатичний максимум, який проводять туристи на одному місці, хоча більш об’єктивне бачення формується якраз після цього порогу. Anastasiia Kubert провела в Парижі місяць, і те, яким стало для неї місто – багатогранним й далеким від знаних стереотипів, вона відобразила в репортажній фотографії.
Christina Chigrinova, яка, хоч і провела в Єгипті саме цей максимум – два тижні, вирішила замість поїздки до Червоного моря (куди й прямують усі туристи, коли їдуть в Єгипет), лишитись в Каїрі. “Некоторые египтяне очень удивлялись и говорили, что на их опыте никто не хотел остаться в Каире и посмотреть город сам. Они созывали других людей посмотреть на нас и порасспрашивать чего это нам хочется и говорили что им очень приятно” – говорить художниця. Її фотографії – це фіксація локального повсякдення, далекого від стандартних знимків туристки, яка побувала “в Єгипті без єгиптян”, в абстрагованому від дійсності курортному готелі.
Незважаючи на різність обставин цих двох серій, обидві її авторки зуміли зануритись в локальне життя глибше, ніж це робить звичайний турист. (Not) like a tourist – це статус для того, хто зробив більше ніж передбачено поверхневим туристичним маршрутом, але й не занурився до самого “дна” – цей привілей відведений лише постійному мешканцю.
Коли комфортну дистанцію/абстрагованість перетнуто – ми перестаємо бути туристами.
(Not)like a tourist – це виставка двох серій фоторобіт, створених в різний час двома різними фотографинями і в двох полярно різних місцях – Парижі та Каїрі.
Одна з причин поверхневості суджень про місто – це короткий термін перебування в ньому. Два тижні – середньостатичний максимум, який проводять туристи на одному місці, хоча більш об’єктивне бачення формується якраз після цього порогу. Anastasiia Kubert провела в Парижі місяць, і те, яким стало для неї місто – багатогранним й далеким від знаних стереотипів, вона відобразила в репортажній фотографії.
Christina Chigrinova, яка, хоч і провела в Єгипті саме цей максимум – два тижні, вирішила замість поїздки до Червоного моря (куди й прямують усі туристи, коли їдуть в Єгипет), лишитись в Каїрі. “Некоторые египтяне очень удивлялись и говорили, что на их опыте никто не хотел остаться в Каире и посмотреть город сам. Они созывали других людей посмотреть на нас и порасспрашивать чего это нам хочется и говорили что им очень приятно” – говорить художниця. Її фотографії – це фіксація локального повсякдення, далекого від стандартних знимків туристки, яка побувала “в Єгипті без єгиптян”, в абстрагованому від дійсності курортному готелі.
Незважаючи на різність обставин цих двох серій, обидві її авторки зуміли зануритись в локальне життя глибше, ніж це робить звичайний турист. (Not) like a tourist – це статус для того, хто зробив більше ніж передбачено поверхневим туристичним маршрутом, але й не занурився до самого “дна” – цей привілей відведений лише постійному мешканцю.